Щастя не достатньо
Багато років назад, я знав одного з тих людей, які завжди видаються радісними і збудженими. Одним з тих, біля якого завжди тепла атмосфера, перший хто йде обніматися, завжди радий тебе бачити. Той, хто буде тебе хвалити без причини. Давайте назвемо його Джон.
Джон був як собака, один з тих небагатьох людей чий ентузіазм і нестихаюча радість насправді дратували час від часу. “Чи можеш ти, ееем….поненавидіти життя хоч трошки?” – так я собі деколи думав. І ні, я не був “Емо”.
І цього ніколи не ставалося. Я почувався мудаком через такі думки. Я вирішив, що я просто заздрю, або ще гірше – що я погана людина.
Але довго мені не доводилося почуватися поганою людиною, тому що Джон був настільки з біса веселим і чарівним, що біля нього просто неможливо було бути засмученим. Він завжди міг тебе підбадьорити. Він завжди пишався тобою і був радий за тебе, навіть якщо ти сам собою не пишався.
І врешті-решт, я вирішив що Джон один з тих людей, які зрозуміли сенс життя. Один з тих людей, які вже пережили найгірші моменти свого життя. Людина, яка якимось чином умудряється проскакувати поміж каплями дощу. Благословенна людина, яка проводила свої дні, намагаючись заставити людей почуватися так само чудово як і він сам.
І вот-ось одного разу, я натнувся на нього в момент, коли він занюхував доріжки кокаїну на бачку унітазу.
Якого х*я?
Ні! Цей хлопець повинен був бути тим, хто зрозумів життя! Цей хлопець повинен був бути тим, хто має імунітет до цих моментів слабості! Чорт забирай, чувак, ти мусив бути обраним!
Як виявилося, Джон був йобаною тряпкою. Його сімейне, а зокрема і особисте, життя було безладом. Незгасаючий позитив і випадкові “носові цукерки”(кокаїн) – це все, що тримало Джона вкупі, як шматки рваного скотчу з шнурівками.
Мені знадобилося багато часу, щоб зрозуміти одну річ – Джон хріново розумівся в емоціях. Я знаю, що зовні це може звучати божевільно. Він здавався тим, ким ми всі хотіли б бути: ідеально щасливий, люблячий і щедрий, завжди позитивний і підбадьорливий, завжди в чудовому настрої. Але це правда. Він був лохом маючи справу з своїми емоціями, через що він і страждав.
Яка функція емоцій?
Емоції – це результат порівняння нашим розумом навколишньої ситуації з вашими очікуваннями.
Так само вам буває гаряче або холодно коли ви гуляєте на дворі ( ви виходиш на повітря, ваша шкіра помякшує температуру відповідно до температури вашого тіла і посилає сигнал твоєму мозгу: “жарко” або “холодно”), ваші емоції роблять те ж саме для всього психологічного явища.
І так, ви виходите на двір, ваше тіло посилає сигнал мозгу “холодно”, тому ви біжите назад до дому щоб взяти пальто. Схожим чином, якщо ви прийдете з роботи і застукаєте вашого чоловіка, який робить міньєт листоноші, ваше тіло надішле емоційний сигнал мозгу, який каже: “Якого б**ть х*я?”. І тоді ви з ним розводитеся і насолоджуєтеся тоннами морозива в себе на дивані.
Емоції розроблені таким чином, щоб стимулювати нас на дії і зробити щось, щоб позбутися конфлікту між нашими очікуваннями і навколишньою ситуацією, відповідно змінюючи одне або інше.
Тому ,наприклад, візьмем ситуацію: ти розмовляєш зі своїм співробітником і дізнаєшся, що та сучка Бетті розказала начальству вашу афігенну ідею, і як наслідок отримала підвищення.
Як ти сам розумієш, тут більші шанси того, що ви відчуєте такі емоції, як злість, заздрість і зраду. І скоріш за все, ви приймете якісь дії, щоб ця сучка Бетті (або/i твій бос) дізналася, що ви думаєте.
Цей біль і злість, що ви відчуваєте, заставить вас задуматися про свою роботу і карєру. Це також зробить вас більш пильними в майбутньому, аби вам не довелося переживати ці почуття знову. Тому ви будете прикладати більше зусиль для того, щоб в майбутньому вашу роботу замітили. Це може бути болісний досвід, але ваші емоції провокують вас справлятися з ситуацією і допоможуть вам знову у майбутньому.
Саме це робить наші емоції такими могутніми і корисними. Не важливо, чи вони заставляють нас почуватися добре чи погано, допоки вони мотивують нас справлятися з усіма ситуаціями, що стають на нашому шляху.
Але ось в чому річ, наші емоції не допоможуть нам справлятися з лайном, яке в нас кидає життя, якщо воно не збігається з ситуаціїєю, в якій ми знаходимся. Коли мені нудно, в той час коли я повинен бути наляканим, або радісний, коли повинен бути роздратованим. Після цього виникає питання: яким чином емоції збираються мені допомагати справлятися з моїм життям?
Ця проблема називається “стратегія життя – почуватися-завжди-добре-не-зважаючи-на-ніщо”. Це було причиною, чому Джон виявився такою сраною тряпкою. Замість того, щоб використовувати правильні емоції в правильних ситуаціях, він намагався обклеїти все навколо шпалерами яскравого, сонячного лайна.
Як врізноманітнення ваших емоцій зробить вас більш стійкою людиною.
Існує таке поняття в психології, яке називається “емоційна різноманітність”. І його означення, таке ж, як і назва: переживання великої кількості емоції. І як виявляється, люди, які переживають широкий асортимент емоції, як позитивних так і негативних, показують себе краще як розумово, так і фізично, аніж ті люди, які регулярно переживають лише декілька емоцій -”добрі” або “погані”.
Так як різноманітний пакет акцій більш стійкий до потрясінь на фондовому ринку, так само чим більш різноманітне ваше емоційне життя, тим більш стійкими ви будете до різних потрясінь, які вам припідносить життя. Якщо ви почуваєтеся комфортно відчуваючи злість, то ви зможете викликати її у відповідні моменти і використати. Якщо ви почуваєтеся комфортно відчуваючи радість, провину або горе, то ви будете спроможні використовувати ці емоції тоді, коли вам буде потрібно.
Різноманітне емоційне життя наповнене не тільки “добрими” і “поганими” емоціями. У вас також можуть бути емоційні підрозділи, такі як: радість, задоволення, вдячність, гордість, любов, надія, злість, смуток, провина, презирство, тривога, збентеження і так далі.
Дослідники думають, що люди, які переживають більшу кількість цих особливих підкатегорій емоцій, є більш стійкими до неприємностей, по тій причині, що вони краще визначають чинники цих емоцій. Отже, якщо ви точно знаєте, що заставляє вас відчувати певні емоції, то вам набагато легше буде відповідно реагувати на ці чинники.
Люди, які практикуються у використанні широкого асортименту емоцій, є достатньо самосвідомі, щоб розуміти, які чинники викликають у них певні емоції, і поводитися відповідно. Це заставляє їх відчувати своє життя під більшим контролем, а це велечезний фактор, який впливає на визначення щастя і загалом хорошого самопочуття.
Переживання широкого спектру емоцій дає вам більшу вдячність за те, якими швидкоплинними є емоції. Коли ви дозволяєте собі весь час відчувати лише одну або дві емоції, то ви починаєте відчувати, ніби вони постійні (або повинні бути постійними). Світ завжди відстій. Життя завжди чудове. Ви завжди почуваєтеся винним, тому що ви жахлива людина. Ви завжди горді, тому що ви нарцисичні і марно витрачаєте час, переглядаючи свої випускні фото.
Коли ви застрягаєте в стані “одна-емоція-визначає-життя”, то ви забуваєте що емоції – це швидкоплинні поверхневі речі, які не обовязково щось означають.
Емоційна різноманітість показує нам, що емоцій приходять і відходять. Ви почуваєтеся злим? Не переживате, все нормально, через декілька годин перестанете. Якщо ви почуваєтеся щасливим на данний момент – це чудово, насолоджуйтеся цим, тому що наступна сварка вже не за горами. Якщо ви почуваєтеся винним або засмученим, то це також нормально, речі налагодяться в найближчому майбутньому.
А тепер головне питання: як нам почати урізноманітнювати наше емоційне життя?
Станьте ніндзею емоцій
Перший крок у досягненні більшої емоційної різноманітності – звичайна самосвідомість. Помічати і приймати те, що ви відчуваєте, в той час коли ви це відчуваєте.
Це звучить так легко, що аж тупо. Але ви маєте зрозуміти, що якщо ви тривалий час будете заперечувати певну емоцію, то з часом ви перестанете усвідомлювати, коли саме ви її відчуваєте.
Раніше я казав, що шлях до самосвідомості і кращого розуміння своїх емоцій – це їхне ідентифікування та визнання. Це наший другий крок. Вчитися розпізнавати емоцію і тоді чинити незалежно від неї.
В цьому і є різниця між хотіти вдарити цього уйобка в лице і дійсно зробити це. Робити це неприпустимо. Відчувати бажання це зробити – звичайна людська реакція.
Переживати більше поглиблення-більшу глибину? і складність ваших емоцій є наслідком відмежування цих емоцій від дій. Наприклад, ви можете відчувати депресію в певний момент, але якщо ви відмежуєте вашу депресію і розглянете її ближче, то можете з’ясувати, що ви також злі на ту річ, яка вганяє вас у депресію. Тепер ми чогось до чогось прийшли.
Замість того, щоб просто бути депресивною бідолагою, сидіти на дивані і обдумувати яке життя безглузде – ех, який і так в цьому сенс? – ця злість може бути мотивацією, щоб робити якісь дії стосовно вашої ситуації, не просто відмовлятися від життя, а скоріше зайнятися ним.
Це і є причиною, чому потрібно бути емоційно скоригованою людиною. Не бути щасливим чи мати якесь постійне булькаюче відчуття задоволення, а розпізнавати шари почуттів всередині вас і використовувати їх правильним чином. Злість може довести до дій. Смуток може довести до прийняття. Провина може довести до змін. Хвилювання може довести до мотивації.
Життя – це не контроль наших емоцій. Це неможливо. Емоції приходять і відходять, не важливо, хочемо ми цього чи ні.
Життя – це зміна емоцій. І кожна емоція – це практично нова навичка. Це як вчитися боротися з нунчаками і палкою і катаною – це все різні навички в царстві боротьби, переключення між нашими емоціями для продуктивної дії – це свого роду навичка, яку потрібно практикувати і удосконалювати впродовж життя.
І от коли ви вдосконалили їх усіх, ви стаєш ніндзею емоцій, здатні пристосовуватися і тихенько пролізати між всіма незгодами, які у вас кидає життя.
Ви думали, що Черепашки Ніндзя – це просто дитяче шоу? Та ну, чувак. Там набагато глибший урок. Вони відображають майстерність у кожному типажі емоцій: Рафаелло – злість, Донателло – цікавість, Леонардо – небезпека, Мікеланджело – піцца.
Удоскональте ці всі емоції, і ви удосконалите себе самого( “Майстер Сплінтер”). Чувак, куди ти? Я взагалі-то серйозно кажу. Я ще тільки розігріваюся. Піца – це метафора для багатошарового споживання нашого власного екзистенціального існування, і кожна емоція (черепашки ніндзя) сприймає це по різному.
Все, я завершив. Кавабанга, чувак, і намасте, гівнюк!