11 жахливих речей, які ми всі робимо
У мене є секрет, і я хочу ним поділитися. Я нечасто про це говорю і далеко не всім, але, здається, настав день.
Вам, звичайно, здається, ніби я – звичайнісінька людина, яка пише прикольні статті у своєму блозі. Але ви знаєте не всю правду.
Насправді, я всюдисуща, надінтелектуальна істота, що оперує різними вимірами. Мої знання і картина світу настільки широкі і цілісні, що виходять далеко за рамки вашого мізерного чотиривимірного часово-просторового континууму. Я володію цілісними знаннями не тільки про все суще, але і про потенційні сутності, ті, яких немає і навіть не може бути.
Не хочу сильно хвалитися цими вміннями. Як ви розумієте, це починає обтяжувати, особливо на вечірках. Люди постійно задають мені якісь безглузді питання на кшталт: «Як звали мою собаку, коли я був маленьким?» А коли ти відповідаєш правильно, вони дуже дивуються і купують тобі купу алкоголю. А ще намагаються тобі поклонятися. Це такий стрес, що я всіляко уникаю таких сценаріїв і замість цього постійно говорю про відеоігри і баскетбол.
Причина, з якої я вирішив заговорити про це зараз, полягає в тому, що ви, люди, здається, щось плутаєте.
Більшість людей чомусь вважають, що страждають від своїх недоліків. Але, насправді, вони страждають тому, що намагаються відгородитися від цих недоліків, а не від самого факту їх існування.
І тут я входжу, в променях своєї слави всезнайки. Купа людей пишуть мені щось на кшталт «О Господи, Марк, ти читаєш мої думки», а я відповідаю щось в дусі «Ну так, я дійсно читаю думки. І не залишай після себе порожню кавоварку».
Ви прикрашаєте правду, щоб виглядати крутіше
Я бачу усі маленькі капості, які ти робиш, але не визнаєш. Причому робиш не тільки чужим людям, але й собі.
Не переживай, на відміну від інших відомих мені божеств (кхе-кхе, ви знаєте, про кого я кажу), я не збираюся судити або засуджувати тебе. Чесно кажучи, мені плювати. Я просто хочу встановити рекорд.
Пора ставати чесним. Зізнатися, що деякі з тих жахливих речей, які ми робимо, створюють нам проблеми. Ніхто не говорить, що потрібно виправити все і відразу, але непогано почати більш усвідомлено ставитися до себе і своїх проблем.
Отже, представляю вам черговий клікбейт зі списком деяких огидних речей, які ми всі робимо, але нікому не зізнаємося. (Що найголовніше – не зізнаємося самі собі.)
1. Ви прикрашаєте правду, щоб виглядати крутіше
Я все бачу.
Ви з Томом справді взяли VIP-місця на гру? Чи все ж таки сиділи на кілька рядів далі?
У тебе справді була оргія з 12-ма повіями і кокаїном? Чи їх все ж таки було сім? Можеш не відповідати, я вже зрозумів.
І справа не в тому, що брехня похвальна – просто ми віримо, що зможемо уникнути її негативних наслідків. Люди брешуть тоді, коли думають, що вигода переважує потенційний ризик бути розкритим.
Саме тому лише деякі з нас брешуть масштабно, але майже всі прибріхують і прикрашають правду. Два копа, що розбиралися з вашим п’яним другом минулої п’ятниці, стають чотирма. Надіслане колишній дівчини повідомлення з текстом «Залиш мене в спокої» при розповіді друзям магічним чином перетворюється в «Та пішла ти…».
Чому ми це робимо? Тому що хочемо, щоб нас любили і поважали, щоб нами захоплювалися. І якщо кілька прикрашених моментів піднімуть нашу «крутість» на 2-3%, і ніхто ніколи не дізнається правду, ми робимо це, по суті, автоматично.
Проблема з’являється тоді, коли це стає хронічною звичкою, і маленькі домисли стають великими. Можуть виникнути всі класичні проблеми, пов’язані з брехнею: публічна ганьба, приниження і відчуття, що ти недостатньо хороший, відчайдушне бажання сподобатися і справити враження на оточуючих людей, хоча стаєш при цьому набридливою невдахою.
Зав’язуйте з цим! Ви навряд чи зможете перестати брехати в принципі, але подбайте про те, щоб контролювати цей процес.
2. Ви дивитесь на когось, але робите вигляд, що не дивитесь
Я бачу, як ви обоє, стоячи в різних кінцях приміщення, думаєте приблизно наступне: «Я збираюся подивитися на тебе, але не подам знаку, щоб ти не подумав/ла, що я вирячився/лась, хоча дуже цього хочу. Раптом ти подумаєш, що я дивний/а, подзвониш в поліцію і скажеш, що я зґвалтував/а тебе очима?»
Перестаньте знущатися над собою. Людина здалася вам симпатичною, цікавою і кльовою одночасно? Чи у неї просто щось прилипло до лиця? Перестаньте бути дивним і подивіться на неї. Якщо людина подивилась на вас у відповідь, посміхніться. Якщо людина вам посміхнулась у відповідь, скажіть «привіт».
Саме так робили люди, поки не з’явилися СМСки. Хіба це так складно?
3. Пукнувши, ви звинувачуєте в цьому когось іншого
Буду чесним, не збираюся переконувати вас припинити це робити. По-перше, це дуже смішно. По-друге, я пукаю дуже багато, і якщо б я не зміг звалювати це на оточуючих, то у мене б вже не залишилося друзів.
Головне, не звалюйте це на дівчину і на маму. І все буде добре.
4. Вам здається, що всі навколо чітко знають, що роблять, а ви уявлення не маєте
Коли ми не впевнені в собі, виникає дивне відчуття, нібито ми не розуміємо, що з нами відбувається. Це те саме відчуття, коли ти єдиний дивний чувак на вечірці, нова людина на роботі або “чорна вівця” в сім’ї.
Це неправда. Якщо вам ніяково, швидше за все, люди навколо відчувають те ж саме – просто вони прикидаються. Як і ви.
5. Вам здається, що тільки ви знаєте, що робите, а решта уявлення не мають
Але часом, зіткнувшись з цим почуттям, ми намагаємося приглушити його рівно протилежним чином – нам здається, що ми все розуміємо, а люди навколо облажались.
Це не просто неправда – це ще й робить вас такою собі сволотою.
6. Ви часто забуваєте, що ніхто уявлення не має, що він робить
Справа в тому, що ці дві штуки не виключають одна одну. Цілком можливо, що і ви уявлення не маєте, що робите, і люди навколо вас теж.
Насправді, так буває практично завжди. Установки на зразок «Я такий невдаха, всі інші такі класні» або «Я такий кльовий, всі інші слабохарактерні» є нічим іншим, як компульсивним порівнянням себе з іншими. І те, і інше ірраціонально і ненормально. Швидше за все, це псує вам життя. Загалом, вам це непотрібно. Особливо враховуючи, що жодне з цих тверджень не можна сказать хоч якоюсь часткою впевненості. (…)
7. Ви думаєте «Оце і є життя?»
Ми чіпляємося за свої страхи, уникаємо вирішення проблем і терпимо біль. Адже в іншому випадку такі дуже-дуже «важливі» речі в нашому житті, як гроші, дім і ці чортові орхідеї втратять будь-яку цінність. І ми опинимося наодинці з собою.
І це жахлива думка.
Адже залишимося тільки ми. І ми будемо змушені зіткнутися лицем до лиця з незбагненністю нашого існування, протистояти притаманній життю марності. Нас будуть мучити питання про те, до чого все це було, і чи є якийсь сенс робити щось далі? А потім ми подумаємо, що, можливо, робили все не так. Може, треба було жити зовсім інакше? І будемо дивуватися, чому час невблаганно прискорюється, чому те, що колись здавалося місяцями, тепер здається днями. А ще ми раптом усвідомимо, що старіємо. Лежимо мовчки ночами в оточенні простирадла і зірок, намагаючись схопити порожнечу, надати форму тому, що одночасно нескінченне і безформне; приборкати ті самі страхи, які, як нам здається, і є єдиною причиною, з якої ми живемо.
Ми чіпляємося за свої страхи, уникаємо вирішення проблем і терпимо біль
А потім ми можемо розплакатися. Будемо повертатися в ліжку, крутити подушку і натягувати на себе ковдру в спробі захиститися від власних думок.
Але вони завжди поруч, ховаються в тіні, справжні монстри під нашою ліжком – монстри, що сидять у нас в голові.
А на наступний день колега запитає нас: «Як справи?» А ми відповімо: «Яка гра! Дивився вчорашній матч?»
8. Вам здається, що ви мали б досягти більшого до цього часу
Потім ви зробите собі каву, сядете на своє робоче місце, безмовно вирячитесь на монітор і відкриєте нову вкладку, щоб перевірити Facebook – навіть якщо він у вас відкритий на телефоні, і ви перевіряли його чотири секунди тому. А потім подумаєте: «А я ж гідний кращого».
Ну хіба ти не найяскравіша і не найпрекрасніша клята сніжинка?
Слухай, що я тобі скажу. Швидше за все, ти помреш, так і не встигнувши зробити все те, що хотів. Але це не означає, що не потрібно намагатися. І це не значить, що твоє життя безглузде.
Заради всього святого, перебори вже себе.
9. Ми милуємося собою в невдалих місцях та в невдалий час
В школі у мене був друг, який грав на тромбоні. Ми разом грали у джазовій групі. На жаль, в одному з приміщень для репетицій було кілька настінних дзеркал, а згаданий друг був спортивної статури. Більшу частину репетиції він дивився на себе в дзеркало, згинався, підморгував і мучив своє волосся. Це було страшно і дивно. Тим більше, що я, гітарист, був змушений сидіти рівно між ним і дзеркалом.
Я був в жаху від того, що мені довелося стати свідком такого марнославства. Коли я став старшим і мудрішим, то зрозумів, що такий же марнославний, як і він.
Ми всі марнославні.
Хто не кидав швидкий погляд на себе, проходячи повз вікно. І під швидким поглядом я маю на увазі заглядання на себе і кривляння як на селфі.
Якось я піймав себе на тому, що оцінюю симетричність метелика у себе на шиї посеред похорону. Я дивився на своє відображення довше, ніж хотілося б. (…)
10. Ви мастурбуєте в душі
Ну де ще ви гарантовано отримаєте не менше п’яти хвилин приватності? Я маю рацію?
Деякі поради: джентльмени, завжди використовуйте кондиціонер; дами, вмостіться під душовим змішувачем і відкрийте для себе новий світ.
О так, вона знає, про що я кажу.
Насолоджуйтеся.
11. Ви себе переоцінюєте
Ось ще одна кумедна примха людської природи: ви знали, що 90% людей вважають себе кращим водієм, ніж середньостатистичний? Що 80% людей вважають себе розумнішими за середньостатистичну людину? Що 70% людей вважають себе лідерами в компанії своїх друзів?
Нескладні математичні розрахунки дають зрозуміти, настільки багато в цьому світі людей, які живуть у своїх ілюзіях.
Але я знаю, що ви зараз скажете: «Почекай, Марк, хіба ми не повинні вірити в себе. Ну знаєш, візуалізувати те, якими ми хочемо бути, і вірити, щоб це збулося?».
Еммм… скажімо так, хто, на ваш погляд, швидше потрапить в небезпечну автокатастрофу, той, хто вважає, що він крутий водій (хоча це не так), чи той, хто чесно визнає, що йому не вистачає координації.
Так-так, найімовірніший результат вашої завищеної самооцінки щодо водійських здібностей – загинути в автокатастрофі з 16-ма машинами.
Краще всього просто дивитися тверезо на речі. Пам’ятаєте мої слова про компульсивне порівнювання себе з іншими? Так, ймовірно, це один з проявів цього феномену. Кому яке діло до того, який ви водій? Ви автогонщик? Ні. Я теж. Так кому це треба? Просто постарайтеся не померти, коли наступного разу будете їхати за молоком.
Пам’ятайте: ви просто поїхали за молоком, нічого більше.